Птах, якого двічі вважали втраченим

На сході острова Поллі залетіла у старий ліс. Мох укривав дерева. До землі майже не діставало сонце. Маленький сірий з рожевим птах живе тільки тут. Його звати пріоло.

In the east of the island, Polly flew into an old forest. Moss covered the trees. Little sunlight reached the ground. A small grey and pink bird lives only here. Its name is the priolo.

Птах ледь не зник. Після тисяча дев'ятсот тридцять другого року люди його не бачили. Потім, у тисяча дев'ятсот шістдесят сьомому році, кількох знайшли знову. Але ферми забирали його дім. Скоро лишилося менше ніж сто пар. Це один з найрідкісніших птахів Європи.

The bird almost disappeared. People saw none after nineteen thirty-two. Then in nineteen sixty-seven, people found some again. But farms kept taking its home. Soon fewer than one hundred pairs were left. It is one of Europe's rarest birds.

Люди тяжко працювали, щоб йому допомогти. Вони знову посадили потрібні дерева. Поллі побачила, як пролетіли два пріоло. Їхні груди майнули ніжно-рожевим.

People worked hard to help it. They planted the right trees again. Polly saw two priolos fly by. Their breasts flashed soft pink.

Поллі не рухалася. У лісі знову стало тихо. Це був добрий обмін: тиша за птаха, який досі живе.

Polly stayed still. The forest grew still again. It felt like a good trade: quiet, for a bird that still lives.