Птах, якого двічі вважали втраченим

На сході острова Поллі залетіла у старий ліс із лаврових дерев, укритих мохом. До землі майже не діставало сонце. Цей прохолодний ліс біля Піку-да-Вара є останнім домом маленького сірого з рожевим птаха, якого немає більше ніде на Землі. Його називають пріоло.

In the east of the island, Polly flew into an old forest of laurel trees covered in moss. Not much sunlight reached the ground. This cool forest near Pico da Vara is the last home of a small grey and pink bird found nowhere else on Earth, called the priolo.

Птах ледь не зник двічі. Люди перестали його бачити у тисяча дев'ятсот тридцять другому році, і багато років усі думали, що він пропав. Потім, у тисяча дев'ятсот шістдесят сьомому році, невелику групу знайшли знову в цьому ж лісі. Та все одно землеробство скорочувало його дім, доки не лишилося менше ніж сто гніздових пар. Це один з найрідкісніших співочих птахів Європи.

The bird almost disappeared twice. People stopped seeing it in nineteen thirty-two, and for many years everyone thought it was gone. Then, in nineteen sixty-seven, a small group was found again in this same forest. Even so, farming kept shrinking its home, until fewer than one hundred breeding pairs were left. It is one of the rarest songbirds in Europe.

Люди роками працювали, щоб його врятувати. Вони прибирали швидкорослі чужі дерева й натомість садили місцевий лавр, потрібний птахові для їжі та прихистку. Поллі побачила, як двоє пріоло злетіли з гілки, майнувши рожевим, тихо перегукуючись, а тоді зникли в листі.

People worked for years to save it. They removed fast-growing foreign trees and planted native laurel instead, the kind the bird needs for food and shelter. Polly watched two priolos fly from a branch, showing a flash of pink, calling softly to each other before disappearing into the leaves.

Вона чекала беззвучно, сподіваючись побачити більше, але ліс знову зімкнувся навколо птахів. Це здалося чесним обміном: трохи тиші за птаха, який досі виживає.

She waited without a sound, hoping to see more, but the forest closed around the birds again. It felt like a fair trade: a little silence, for a bird still surviving.