Полі знайомиться із сусідкою

Того ранку, коли Полі з'являється на Дубовій вулиці, увесь квартал пахне свіжим хлібом. Дві валізи лишаються біля зелених дверей, а першій же сусідці, яка трапляється на очі, дістається привітання: величезна ведмедиця поливає свою герань. «Вітаю! Мене звати Полі. Я тут із самого ранку.»

The morning Polly arrived on Oak Street, the whole neighborhood smelled of fresh bread. Polly left two suitcases by the green door and greeted the first neighbor in sight: an enormous bear watering her geraniums. "Hello! My name is Polly. I arrived this morning."

Ведмедиця витирає лапи об фартух і усміхається. «Я Берта. Живу тут двадцять років.» Біля огорожі розмова триває довго: звідки Полі, чим займається і чому саме ця вулиця. «Я викладаю мови», пояснює Полі. «Працюю з дому, тож бачитися будемо часто.»

The bear wiped her paws on her apron and smiled. "I am Berta. I have lived here for twenty years." They talked for a good while by the fence: where Polly came from, what Polly did for a living, and why this street of all streets. "I teach languages," Polly explained. "I work from home, so we are going to see a lot of each other."

Коли сонце піднімається високо, Берта показує на площу в кінці вулиці. «Завтра ринок. Якщо хочете, покажу, де я купую фрукти.» Полі погоджується одразу. «Дуже приємно, Берто. До зустрічі!» І, заходячи в новий дім, Полі думає, що вивчити імена сусідів, мабуть, найкращий можливий початок.

When the sun was high, Berta pointed at the square at the end of the street. "There is a market tomorrow. If you want, I will show you where I buy my fruit." Polly accepted right away. "Nice to meet you, Berta. See you later!" And stepping into the new house, Polly thought that learning the neighbors' names was going to be the best possible start.