Озеро Байкал

Поллі прокинулася на п'ятий ранок, і світ став водою.

Polly woke up on the fifth morning and the world had become water.

Поїзд їхав уздовж південного берега озера Байкал. Озеро заповнювало все вікно: не стільки озеро, скільки море, за винятком абсолютної тиші та неймовірної прозорості кольору, який був синім, що, здавалося, починався десь глибоко під поверхнею і піднімався вгору.

The train was running along the southern shore of Lake Baikal. The lake filled the entire window: not a lake so much as a sea, except for the perfect stillness and the impossible clarity of the colour, which was a blue that seemed to start somewhere deep below the surface and rise up.

Ігор, рибалка, був на ногах уже дві години. Він стояв біля вікна з маленьким блокнотом.

Igor, the fisherman, had been awake for two hours. He was at the window with a small notebook.

"Байкал," сказав він. "Це найглибше озеро у світі. Одна тисяча шістсот сорок два метри в найглибшій точці. Це також найстаріше озеро. Двадцять п'ять мільйонів років. Більшість озер з часом заповнюються осадом. Байкал знаходиться в рифтовій долині, яка все ще росте. Дно опускається швидше, ніж осад може його заповнити."

"Baikal," he said. "It is the deepest lake in the world. One thousand six hundred and forty-two metres at its deepest point. It is also the oldest lake. Twenty-five million years old. Most lakes fill in with sediment over time. Baikal is in a rift valley that is still growing. The bottom drops faster than the sediment can fill it."

Вода зовні була настільки прозорою, що Поллі могла бачити валуни на дні озера в мілких місцях. Прозорість досягає сорока метрів за сприятливих умов.

The water outside was so clear that Polly could see boulders on the lake floor in the shallow areas. The clarity is up to forty metres in the right conditions.

"Воно також містить," сказав Ігор, "двадцять три відсотки всіх незамерзлих прісних вод на Землі. Більше, ніж усі Великі озера Північної Америки разом узяті."

"It also holds," Igor said, "twenty-three percent of all the unfrozen fresh water on Earth. More than all the North American Great Lakes combined."

Поллі подивилася на озеро. Воно не виглядало як двадцять три відсотки чогось. Воно виглядало як одне спокійне синє щось.

Polly looked at the lake. It did not look like twenty-three percent of anything. It looked like a single still blue thing.

Поїзд зупинився на станції Слюдянка. Ігор вийшов. Він серйозно потиснув кінчик крила Поллі двома пальцями. "Три дні риболовлі. Потім додому." Він помахав через вікно і зник.

The train stopped at Slyudyanka station. Igor got off. He shook Polly's wing tip with two fingers, gravely. "Three days fishing. Then home." He waved through the window and was gone.

Ще три години поїзд їхав уздовж берега. Група байкальських тюленів висунула голови над поверхнею за кілометр від берега. Вони є єдиним у світі видом тюленів, що живуть виключно в прісній воді.

For three more hours, the train ran the shore. A group of Baikal seals popped their heads above the surface a kilometre offshore. They are the world's only purely freshwater seal species.

Поллі задумалася про масштаб. Під нею була вода старша за її вид. У цій воді була маленька рожева креветка під назвою Епіщура, яка не існувала більше ніде на Землі. Вона підтримувала озеро чистим. Вона робила це вже двадцять мільйонів років.

Polly thought about scale. Below her was water older than her species. Inside that water was a tiny pink shrimp called Epischura that did not exist anywhere else on Earth. It kept the lake clear. It had been keeping it clear for twenty million years.