Дев'ять островів, три плити

Поллі знизилася над узбережжям із чорного вулканічного каменю, де зелені поля збігали просто до краю урвища, а далі, углибині острова, туман повільно повз округлими пагорбами. Це був Сан-Мігел, найбільший із дев'яти островів, що утворюють Азорські острови, самотній посеред Північної Атлантики. Солоне повітря змішувалося із запахом вологої землі та скошеної трави, і десь унизу на фермі, якої вона ще не бачила, закукурікав півень.

Polly came in low over a coastline of black volcanic rock, where green fields ran right up to the cliff edge and mist slid slowly across rounded hills further inland. This was São Miguel, the largest of the nine islands that make up the Azores, sitting alone in the middle of the North Atlantic. Salt air mixed with the smell of wet earth and cut grass, and somewhere below a rooster called out from a farm she could not yet see.

Увесь острів існує завдяки шву далеко під дном океану, місцю, де три з великих плит, що несуть на собі континенти, повільно труться одна об одну. Північна Америка тягне в один бік, Європа в інший, а Африка тисне з півдня, і там, де сходяться три краї, тепло й тиск знаходять шлях угору крізь тріщини в земній корі. Кожен острів у цьому ланцюгу поставав однаково, по одному виверженню за раз, із самого лише вогню та каменю, що вистигав.

The whole island exists because of a seam far below the ocean floor, a place where three of the great plates that carry the continents grind slowly against each other. North America pulls one way, Europe another, and Africa presses in from the south, and where the three edges meet, heat and pressure find their way up through cracks in the crust. Every island in this chain was built the same way, one eruption at a time, out of nothing but fire and cooling rock.

Майже кожне поле на Сан-Мігелі облямоване живоплотом із гортензій, синіх, фіолетових, іноді ніжно-рожевих, висаджених так густо, що вони здаються намальованими на краєвиді. Фермери привезли ці рослини з Азії у дев'ятнадцятому столітті просто для того, щоб позначати межі між пасовищами, і зовсім не сподівалися, що вони стануть візитівкою острова. Вулканічний ґрунт, багатий на мінерали, робить їхні пелюстки глибшого синього кольору, ніж та сама квітка має майже будь-де у світі.

Almost every field on São Miguel is edged by a hedge of hydrangeas, blue and violet and sometimes a soft pink, planted so thickly they look painted onto the landscape. Farmers brought the plants from Asia in the nineteenth century simply to mark the borders between pastures, never expecting them to become the island's signature. The volcanic soil, rich in minerals, turns their petals a deeper blue than the same flower grows almost anywhere else in the world.

Далі вглиб острова зелені пагорби здіймалися і складками огортали широкі тихі улоговини, у які Поллі не могла зазирнути з узбережжя. Звідкись поміж них ледь помітно піднімалася пара, тонкі білі нитки на тлі сірого неба, і вона повернула політ до високогір'я, щоб побачити, що її створює.

Further inland, the green hills rose and folded around wide, quiet basins that Polly could not see into from the coast. Steam rose faintly from somewhere among them, thin white threads against the grey sky, and she turned her flight toward the high ground to see what was making it.