Ярославський вокзал

Ярославський вокзал у Москві виглядав з висоти, як торт, прикрашений ентузіастом. Зелені та білі вежі. Гострі дахи. Золоті оздоби. Архітектор Федір Шехтель спроектував його в 1902 році.

Yaroslavsky Station in Moscow looked, from the air, like a cake decorated by an enthusiast. Green and white turrets. Pointed roofs. Gold trim. The architect, Fyodor Shekhtel, had designed it in 1902.

Поллі увійшла низько через міську імлу. Москва в червні була теплою та яскравою. Вона облетіла вокзал один раз і приземлилася на залізний навіс над головним входом.

Polly came in low through the city haze. Moscow in June was warm and bright. She circled the station once and landed on the iron canopy over the main entrance.

Транссибірська магістраль починається тут. Вона тягнеться на схід на 9289 кілометрів, через всю Євразію, закінчуючись у Владивостоці на Тихому океані. Лінію завершили в 1916 році. Це досі найдовша залізнична лінія у світі. Флагманський поїзд, «Росія», відправляється з Ярославського вокзалу кожен другий день о першій годині дня. Він прибуває у Владивосток через сім днів і сім часових поясів.

The Trans-Siberian Railway begins here. It runs east for 9,289 kilometres, the length of the entire Eurasian landmass, ending at Vladivostok on the Pacific. The line was completed in 1916. It is still the longest railway line in the world. The flagship train, the Rossiya, leaves Yaroslavsky Station every other day at one in the afternoon. It arrives in Vladivostok seven days and seven time zones later.

Поллі мала місце біля вікна у другому класі, в купе номер 7. Провідник кинув один погляд на її окуляри і вирішив, розумно, що це не його проблема.

Polly had a window berth in second class compartment 7. The conductor had taken one look at her glasses and decided, sensibly, that this was not his problem.

Її купе було маленькою кімнатою з дерев'яними панелями з двома верхніми і двома нижніми полицями. Дві полиці вже були зайняті. Одна — тихою пенсіонеркою в бежевому кардигані, яка читала. Інша — молодим чоловіком з бородою, який друкував на ноутбуці. Він побачив Поллі, сказав «ОК» і повернувся до друкування.

Her compartment was a small wood-panelled room with two upper and two lower bunks. Two bunks were already taken. One by a quiet retired woman in a beige cardigan, reading. The other by a young man with a beard typing on a laptop, who saw Polly, said "OK," and went back to typing.

Поллі стрибнула на маленький столик і подивилася у вікно. Платформа була повна руху. Самовар у кутку вагона шипів.

Polly hopped onto the small table and looked out the window. The platform was full of motion. A samovar in the corner of the carriage hissed.

Рівно о першій годині поїзд рушив. Це не відчувалося як початок. Колеса знайшли свій ритм за дві хвилини і тримали його. Платформа відпливла.

At exactly one o'clock, the train moved. It did not feel like a beginning. The wheels found their rhythm in two minutes and held it. The platform slid away.

Через півгодини Москва перетворилася на передмістя. Через годину — передмістя на дачі, маленькі російські літні будинки. Через дві години — дачі на ліс. Поллі вирівняла свої окуляри на дзьобі.

Within half an hour, Moscow had thinned to suburbs. Within an hour, suburbs to dachas, small Russian summer houses. Within two hours, dachas to forest. Polly tilted her glasses straight against her beak.

Тиха жінка підняла погляд. «Вперше?» — сказала вона обережною англійською. Поллі нахилила свою червону голову. «Це довгий шлях. Влаштовуйся.»

The quiet woman looked up. "First time?" she said in careful English. Polly tilted her red head. "It is a long way. Settle in."