Запах кориці

Марта жила сама в маленькій квартирі. Її нова сусідка, донья Пілар, була літньою жінкою. Вони іноді бачили одна одну в ліфті, але не розмовляли.

Marta lived alone in a small apartment. Her new neighbor, Doña Pilar, was an old woman. They saw each other in the elevator sometimes, but they did not talk.

Одного недільного ранку Марта відчинила вхідні двері, щоб піти на прогулянку. На підлозі стояла маленька тарілочка. На тарілці лежав шматочок торта. Торт пахнув корицею та апельсинами.

One Sunday morning, Marta opened her front door to go for a walk. There was a small plate on the floor. On the plate was a piece of cake. The cake smelled like cinnamon and oranges.

Там була записка: "Це рецепт моєї бабусі. Я наготувала забагато. Ласкаво просимо до будинку. — Пілар."

There was a note. "It is my grandmother's recipe. I made too much. Welcome to the building. — Pilar."

Марта з'їла торт за кухонним столом. Це був найкращий торт, який вона їла за довгий час. Вона не знала, як подякувати Пілар. Вона не вміла пекти. У неї не було бабусиного рецепта.

Marta ate the cake at her kitchen table. It was the best cake she had eaten in a long time. She did not know how to thank Pilar. She did not bake. She did not have a recipe from her grandmother.

Нарешті вона написала листівку: "Дякую. Торт був чудовий. Якщо вам коли-небудь потрібна допомога з покупками, будь ласка, постукайте." Вона залишила листівку під дверима Пілар. Тепер у них було з чого почати.

Finally, she wrote a card. "Thank you. The cake was wonderful. If you ever need help with shopping, please knock." She left the card under Pilar's door. Now they had something to start with.