Неправильна книгарня

Лукас замовив каву і сів у порожньому кутку кафе. Він дістав свою книгу і спробував читати. Але чоловік за сусіднім столиком спостерігав за ним.

Lucas ordered a coffee and sat in the empty corner of the café. He took out his book and tried to read. But the man at the next table was watching him.

«Це дуже старе видання», — сказав чоловік. Лукас підняв голову. Чоловік був одягнений у важку куртку, хоча в кафе було тепло. «Я колись продавав такі книги. За рогом. Тепер того магазину немає».

"That's a very old edition," the man said. Lucas looked up. The man was wearing a heavy jacket, even though the café was warm. "I used to sell books like that one. Around the corner. The shop is gone now."

«Немає?» — запитав Лукас. Він відчував себе незручно, але не знав, як вийти з розмови. «Що то був за магазин?»

"Gone?" Lucas asked. He felt awkward, but he didn't know how to leave the conversation. "What kind of shop?"

Чоловік тихо засміявся. «Старі книги. Сорок років. Потім будівлю продали банку. Банк теж закрився три роки тому. Тепер там магазин одягу». Він подивився у вікно. «Щоразу, коли проходжу повз, на одну секунду забуваю. Майже заходжу всередину».

The man laughed quietly. "Old books. Forty years. Then the building was sold to a bank. The bank closed too, three years ago. Now it's a clothing store." He looked out the window. "Every time I pass by, I forget for one second. I almost go inside."

Лукас закрив книгу і слухав. Чоловік нічого не просив. Він просто хотів комусь розповісти про місце, яке колись там було.

Lucas closed his book and listened. The man did not ask for anything. He just wanted to tell someone about a place that used to be there.