Сокіл у піке

Поллі думала про сокола-сапсана два дні. Вона хотіла відчути форму його піке.

Polly thought about the peregrine for two days. She wanted to feel the shape of its dive.

На третій ранок, поки місця для відвідувачів ще не заповнилися, вона вирушила до Ель-Капітана. Вона знайшла сапсана на високому виступі. Це був самець, менший за самку, яку вона бачила з Томасом. Сланцево-сірий спина, біла смугаста грудка. Він щось їв.

On the third morning, before the visitor lots filled, she went to El Capitan. She found a peregrine on a high ledge. It was a male, smaller than the female she had seen with Tomas. Slate-grey back, white barred chest. It was eating something.

Вона сіла на гілку манзаніти за п'ятдесят метрів і чекала.

She perched on a manzanita branch fifty metres away and waited.

Сапсан закінчив свою трапезу. Він витер дзьоб об камінь і подивився на неї. Потім він ступив з виступу.

The peregrine finished its meal. It wiped its beak on the rock and looked at her. Then it stepped off the ledge.

Він не махав крилами. Він склав їх до тіла, як листок, що згортається в стебло, і кинувся вниз. Він прискорився. Він пролетів повз середину скелі за дві секунди. Потім розправив крила, повернув і зник за контрфорсом.

It did not flap. It folded its wings against its body, like a leaf pulled into a stem, and dropped. It accelerated. It went past the middle of the cliff face in two seconds. Then it pulled its wings out, banked, and was gone behind a buttress.

Сапсан у піке може досягати швидкості 380 кілометрів на годину. Це найшвидший рух будь-якої тварини на Землі. Щоб пірнати так швидко без травм, сапсани мають третю повіку, яка закриває око, щоб захистити його від вітру. У них є маленькі конуси в ніздрях, які уповільнюють повітря, що потрапляє в легені.

A peregrine falcon in a dive can reach 380 kilometres an hour. That is the fastest movement of any animal on Earth. To dive that fast without injury, peregrines have a third eyelid that closes over the eye to keep the wind out. They have small cones in their nostrils that slow the air entering their lungs.

Поллі не була створена для такого піке. Вона це знала. Але цікавість була сильнішою за знання.

Polly was not built for that dive. She knew this. But the curiosity was bigger than the knowing.

Вона піднялася на виступ і подивилася вниз. Падіння було майже вертикальним. Вона склала крила до свого зеленого тіла. Вона нахилилася вперед. Вона впала.

She flew up to the ledge and looked down. The drop was nearly vertical. She folded her wings against her green body. She tilted forward. She fell.

Це не було піке сапсана. Це був папуга, який занадто поспішав. Вона хиталася. Вітер підхопив одне крило. Вона виправила, втратила лінію, знову виправила. Через двадцять метрів вона розкрила крила і вийшла з піке в широкій, збентеженій дузі.

It was not a peregrine dive. It was a parrot in too much hurry. She wobbled. The wind got under one wing. She corrected, lost the line, corrected again. Twenty metres in, she opened her wings and pulled out in a loose, embarrassed arc.

Вона спробувала знову, з меншої висоти. Потім ще раз, ще нижче. До полудня вона зробила вісім коротких піке. Жодне не було піке сапсана. Але кожне було трохи краще за попереднє.

She tried again, smaller, from a lower perch. Then again, lower still. By noon, she had made eight short dives. None were peregrine dives. All were a little better than the last.