Над долиною

Поллі низько летіла через каньйон Мерсед, її червоно-оранжева голова була повернута до вітру, що пах сосною та гранітом. Під нею відкривалася долина. Високі скелі по обидва боки. Річка кольору сірого металу. Довга зелена підлога.

Polly came in low through the Merced canyon, her red-orange head turned into a wind that smelled of pine and granite. Below her the valley opened. Tall cliffs on both sides. A river the colour of grey metal. A long green floor.

Вона піднялася і повернула. З повітря долина Йосеміті виглядала, як велика літера U, вирізана в камені. Це майже так і було. Двадцять тисяч років тому тут проштовхувався кілометровий шар льоду. Він відривав блоки граніту зі стін і вирівнював підлогу.

She climbed and turned. From the air, Yosemite Valley looked like a giant U cut out of stone. That was almost right. Twenty thousand years ago, a sheet of ice a kilometre thick had pushed through here. It pulled blocks of granite off the walls and ground the floor flat.

Вона полетіла до Ель-Капітана. Стіна була дев'ятсот метрів блідо-сірого каменю, майже вертикальна. Два маленькі кольорові точки були прикріплені до лиця. Альпіністи. Вони були там два дні. Вони будуть там ще два.

She flew toward El Capitan. The wall was nine hundred metres of pale grey rock, almost straight up. Two tiny dots of colour were stuck to the face. Climbers. They had been there two days. They would be there two more.

Поллі сіла на сосну на краю. Голки пахли карамеллю на сонці. Вона могла краще бачити альпіністів зараз. Вони рухалися обережно, один рух за раз. Ніхто з них не дивився вниз.

Polly perched on a pine at the rim. The needles smelled of butterscotch in the sun. She could see the climbers better now. They moved one careful motion at a time. Neither of them looked down.

Вантажівка рейнджера піднімалася дорогою внизу. Поллі подумала: найкращий спосіб вивчити парк — з місця працюючого рейнджера.

A ranger's truck climbed the road below. Polly thought: the best way to learn a park is from the seat of a working ranger.

Вона повільно летіла вниз по південному краю. Індичий гриф піднявся повз неї на теплому повітряному потоці, не махнувши жодного разу. Поллі випрямила свої окуляри проти вітру і спостерігала, як гриф піднімається.

She flew down the south rim, slow. A turkey vulture rose past her on a warm air current without flapping once. Polly straightened her glasses against the wind and watched the vulture climb.

На дні долини повітря було тепле і тьмяне під деревами. Вона приземлилася на впалу сосну. Вона була два метри в ширину біля основи. Вона впала давно. Мох вже ріс на ній.

At the valley floor, the air was warm and dim under the trees. She landed on a fallen pine. It was two metres across at its base. It had fallen long ago. Moss was already growing on it.

Річка Мерсед текла повз, коричнева від весняного танення. Поллі зістрибнула вниз і поставила свої жовті лапи в холодний пісок на краю. Вода змусила її пальці боліти.

The Merced River ran past, brown with spring melt. Polly hopped down and put her yellow feet in the cold sand at its edge. The water made her toes ache.

Знак парку читав: АВТОБУС ДО ЦЕНТРУ ВІДВІДУВАЧІВ. Поллі розтягнула свої синьо-зелені крила і полетіла до зупинки автобуса.

A park sign read SHUTTLE TO VISITOR CENTER. Polly stretched her blue-teal wings and flew to the shuttle stop.

Автобус був довгий зелений. Жінка в коричневій уніформі була водієм. "Їдеш?" — запитала вона. Поллі нахилила голову. Жінка відкрила двері.

The shuttle was a long green bus. A woman in a brown uniform was the driver. "You riding?" she asked. Polly tilted her head. The woman opened the door.

Поллі підскочила до поручня всередині. Автобус рушив. Зовні Ель-Капітан повільно повертався повз вікна. Водій сказала: "Остання зупинка". Поллі сховала голову під крило і заснула.

Polly hopped to a railing inside. The bus rolled. Outside, El Capitan turned slowly past the windows. The driver said, "Last stop." Polly tucked her head under her wing and slept.