Шкіра, що бачить

Четвертого ранку К'яра запізнювалася. Вона зайшла, несучи дві кави з кафе на розі, а її волосся було вологе від морського бризу. Вона поставила одну каву на прилавок. "Я вчора ввечері подумала," сказала вона. "Ми ще не провели тест на кольори для Поллі."

The fourth morning, Chiara was running late. She came in carrying two coffees from the bar on the corner and her hair was wet from the sea breeze. She set one coffee on the counter. "I had a thought last night," she said. "We have not done the colour test for Polly."

Тест на кольори був улюбленим у Пасти, сказала К'яра. Вона розклала три плоскі тарілки різних кольорів на дні акваріума. Яскраво-червона. Яскраво-синя. Яскраво-жовта. Під однією з них, під маленьким пластиковим куполом, лежав шматочок креветки. Сьогодні креветка була під червоною тарілкою.

The colour test was Pasta's favourite, Chiara said. She set out three flat plates of different colours on the tank floor. Bright red. Bright blue. Bright yellow. On one of them, under a small plastic dome, was a piece of shrimp. Today, the shrimp was under the red plate.

"Ось у чому справа," сказала К'яра. "Восьминоги не розрізняють кольори. Їхні очі мають лише один тип фоторецептора, а не три, як у нас. За всіма тестами, які ми коли-небудь проводили лише на їхніх очах, восьминоги не можуть розрізняти кольори."

"Here is the thing," Chiara said. "Octopuses are colour-blind. Their eyes have only one kind of photoreceptor, not three the way ours do. By every test we have ever done on their eyes alone, octopuses cannot distinguish colours."

Поллі нахилила свою червону голову.

Polly tilted her red head.

"І все ж," сказала К'яра. Вона вказала на акваріум. "Дивись."

"And yet," Chiara said. She pointed at the tank. "Watch."

Паста розгорнулася. Два щупальця простяглися по дну акваріума. Вони пройшли над синьою тарілкою, не сповільнюючи. Вони пройшли над жовтою тарілкою, не сповільнюючи. Вони зупинилися над червоною тарілкою. Одне щупальце підняло купол. Паста взяла креветку.

Pasta uncurled. Two arms went out across the tank floor. They passed over the blue plate without slowing. They passed over the yellow plate without slowing. They paused over the red plate. One arm lifted the dome. Pasta took the shrimp.

"Вона не сліпа до кольору," сказала К'яра. "Але це не її очі, що бачать його."

"She is not blind to colour," Chiara said. "But it is not her eyes that see it."

За останні п'ятнадцять років біологи виявили, що шкіра восьминога сповнена світлочутливих клітин, які називаються опсинами. Та ж молекула, що вистилає людську сітківку, покриває всю поверхню щупальця восьминога. Шкіра восьминога може виявляти світло на різних довжинах хвиль. У деяких видів шкіра може виявляти конкретні кольори.

In the last fifteen years, biologists have discovered that the skin of an octopus is full of light-sensing cells called opsins. The same molecule that lines a human retina lines the entire surface of an octopus arm. The octopus's skin can detect light at different wavelengths. In some species, the skin can detect specific colours.

Це одна з можливих відповідей на питання, яке століттями бентежило біологів: як тварина, що не розрізняє кольори, може так досконало маскуватися в кольорових середовищах? Восьминіг на коралах відповідає коралам. Восьминіг на піску відповідає піску. Його очі не бачать кольору. Але його шкіра може. Шкіра бачить те, що потрібно скопіювати.

This is one possible answer to a question that had puzzled biologists for a hundred years: how does a colour-blind animal camouflage itself so perfectly into colourful environments? An octopus on coral matches the coral. An octopus on sand matches the sand. Its eyes cannot see colour. But its skin can. The skin sees what the skin needs to copy.

Паста відступила зі своєю креветкою. Весь експеримент зайняв менше хвилини.

Pasta withdrew with her shrimp. The whole experiment had taken under a minute.

Поллі повільно йшла вздовж краю акваріума. Вона ніколи раніше не замислювалася про свої власні очі. Вона просто довіряла їм. Ідея, що тварина може бачити частинами себе, окрім очей, була, на мить, глибоко дивною. Вона подумала, з легким відчуттям запаморочення, яке це заслуговувало, що вона не має уявлення, що знає більшість її власного тіла.

Polly walked along the rim of the tank slowly. She had never thought about her own eyes before. She had simply trusted them. The idea that an animal could see with parts of itself other than its eyes was, for a moment, deeply strange. She thought, with the small flutter of vertigo it deserved, that she had no idea what most of her own body knew.

К'яра підняла свою каву. "Цікаво, чи не так?"

Chiara picked up her coffee. "It is interesting, no?"

Поллі нахилила свою червону голову.

Polly tilted her red head.

"Є ще більше," сказала К'яра. "Ми публікуємо статті про це вже десятиліття. Більшість людей досі не можуть у це повірити. Шкіра тварини бачить." Вона випила каву. "Ласкаво просимо до тієї частини біології, де ми насправді мало що знаємо."

"There is more," Chiara said. "We have published papers on this for a decade. Most people still cannot believe it. The animal's skin sees." She drank the coffee. "Welcome to the part of biology where we don't actually know much."