Покидаючи долину

Томас знову був на чергуванні. Він знайшов Поллі біля кіоску в центрі для відвідувачів одразу після сходу сонця. У нього був свіжий термос з кавою. Він поставив його на лавку і сів поруч.

Tomas was on duty again. He found Polly at the visitor centre kiosk just after sunrise. He had a fresh Thermos of coffee. He set it on a bench and sat down next to it.

Деякий час вони майже не розмовляли. Поллі чистила свої пір'я на крилах. Ранок був прохолодним і пахнув рікою.

They did not say much for a while. Polly preened her wing feathers. The morning was cool and smelled of the river.

"Я уявляю, ти збираєшся далі," зрештою сказав Томас.

"I imagine you're moving on," Tomas said eventually.

Поллі нахилила свою червону голову. Він повільно кивнув.

Polly tilted her red head. He nodded slowly.

Він розповів їй про інші частини парку, де вона ще не була. Високогір'я біля дороги Тіога, з його озерами і голими гранітними куполами. Хетч-Хетчі, інша долина на півночі, затоплена і перетворена на водосховище більше ста років тому, все ще красива, все ще майже порожня. Гай секвой у Туолумн-Медоуз. Він говорив про ці місця з тихою гордістю людини, яка провела чотирнадцять років, пізнаючи одну ділянку гір.

He told her about the rest of the park, the parts she had not been to. The high country off Tioga Road, with its lakes and bare granite domes. Hetch Hetchy, the other valley to the north, dammed and turned into a reservoir more than a hundred years ago, still beautiful, still mostly empty. The grove of redwoods up in Tuolumne Meadows. He spoke of these places with the calm pride of someone who had spent fourteen years getting to know one stretch of mountains.

"Це місце не показує тобі всього," сказав він. "Навіть якщо ти тут живеш. Ти ловиш шматочки. Сапсани, лілії, Чумацький Шлях у середу, але не в четвер. Люди приїжджають на три дні і думають, що все побачили. Вони бачили листівку." Він зробив ковток кави. "Краще побачити один шматок до кінця, я думаю. Сапсани, про яких я тобі розповідав? Чотирнадцять років, і я досі не знаю, що вони робитимуть завтра."

"This place doesn't really show you everything," he said. "Even if you live here. You catch pieces. The peregrines, the lilies, the Milky Way on Wednesday but not on Thursday. People come for three days and think they saw it. They saw a postcard." He sipped his coffee. "Better to see one piece all the way through, I think. The peregrines I told you about? Fourteen years and I still don't know what they're going to do tomorrow."

Поллі подумала про свої занурення з уступу Ель-Капітан. Вона жодного разу не приземлилася чисто. Але з кожним разом у неї виходило трохи краще. Вона думала, що могла б продовжувати вдосконалюватися все життя.

Polly thought about her dives off the El Capitan ledge. She had not landed cleanly once. She had also gotten less bad at it each time. She thought she could keep getting less bad for a lifetime.

Під'їхав автобус-шатл. Той самий зелений автобус. Той самий водій. Водій помахала Томасу, коли відкрила двері. Томас помахав у відповідь.

A shuttle bus pulled in. The same green bus. The same driver. The driver waved at Tomas as she opened the door. Tomas waved back.

"Ну, вперед," сказав він. Він підвівся. Він не допив свою каву.

"Off you go," he said. He stood up. He had not finished his coffee.

Поллі розправила свої синьо-зелені крила. Двері шатлу все ще були відкриті. Вона відчувала запах нагрітого соснового лісу ранку і слабкий запах дизеля автобуса та ріки за ним.

Polly stretched her blue-teal wings. The shuttle door was still open. She could smell the warming pine of the morning forest and the faint diesel of the bus and the river beyond.

Вона злетіла з поручня лавки, облетіла центр для відвідувачів і піднялася. Долина відступила. Ель-Капітан стояв зліва. Хаф-Дом справа. Мерсед текла по дну.

She lifted off from the bench railing, circled once over the visitor centre, and climbed. The valley dropped away. El Capitan stood on the left. Half Dome on the right. The Merced ran the floor.

На краю вона повернула на захід. Під нею сапсан полював на невелику зграю стрижів уздовж скелі. Поллі спостерігала за ним півхвилини. Потім вона знайшла вітер, який їй був потрібен, і дозволила йому нести її з парку.

At the rim, she banked west. Below her, a peregrine was hunting a small flock of swifts along the cliff face. Polly watched it for half a minute. Then she found the wind she wanted and let it carry her out of the park.

Позаду неї Томас уже рухався до лугу. У нього був блокнот. Сьогодні, завтра і наступного року потрібно було відзначити кукурудзяні лілії.

Behind her, Tomas was already moving on toward the meadow. He had a clipboard out. There would be corn lilies to mark today, and tomorrow, and next year.