Покидаючи долину

Рейнджер Томас прийшов до центру для відвідувачів на світанку. У нього був термос з кавою. Він сів на лавку поруч з Поллі.

Tomas the ranger came to the visitor centre at sunrise. He had a Thermos of coffee. He sat on a bench next to Polly.

Вони не багато говорили. Поллі чистила свої пір'я. Ранок пахнув рікою.

They did not say much. Polly preened her feathers. The morning smelled of the river.

"Ти від'їжджаєш," сказав Томас.

"You are leaving," Tomas said.

Поллі нахилила голову.

Polly tilted her head.

Він розповів їй про інші частини парку. Високогір'я з його озерами. Іншу долину на півночі. Гай високих дерев.

He told her about the rest of the park. The high country with its lakes. Another valley to the north. A grove of tall trees.

"Це місце занадто велике, щоб побачити все за три дні," сказав він. "Ти бачиш лише частини."

"This place is too big to see in three days," he said. "You only see pieces."

Поллі подумала про свої польоти зі скелі. Жоден з них не був ідеальним. Але кожен раз виходило трохи краще. Вона могла б удосконалюватися все життя.

Polly thought about her dives off the cliff. None of them were good. But each one was a little better. She could keep getting better for a lifetime.

Повернувся зелений автобус. Той самий водій. Томас підвівся. "Ну, вперед," сказав він.

The green shuttle bus came back. The same driver. Tomas stood up. "Off you go," he said.

Поллі розправила свої крила. Вона піднялася з лавки. Вона облетіла центр для відвідувачів. Вона піднялася вгору.

Polly stretched her wings. She lifted off the bench. She circled the visitor centre. She climbed.

Долина залишилася позаду. Ель-Капітан був зліва. Хаф-Доум був справа.

The valley dropped away. El Capitan was on her left. Half Dome was on her right.

На краю вона повернула на захід. Під нею сапсан полював на маленьких стрижів уздовж скелі. Поллі спостерігала. Потім вона знайшла вітер і дозволила йому винести її з парку.

At the rim, she banked west. Below her, a peregrine hunted small swifts along the cliff. Polly watched. Then she found the wind and let it carry her out of the park.