Залишаючи долину

Томас знову був на чергуванні. Він знайшов Поллі біля кіоску в центрі для відвідувачів одразу після світанку. У нього був свіжий термос з кавою. Він поставив його на лавку і сів.

Tomas was on duty again. He found Polly at the visitor centre kiosk just after sunrise. He had a fresh Thermos of coffee. He set it on a bench and sat down.

Вони деякий час не говорили. Поллі чистила свої пір'я. Ранок пахнув рікою.

They did not say much for a while. Polly preened her feathers. The morning smelled of the river.

"Я уявляю, ти збираєшся далі," сказав Томас.

"I imagine you're moving on," Tomas said.

Поллі нахилила голову.

Polly tilted her head.

Він розповів їй про інші частини парку. Високогір'я біля дороги Тіога. Хетч Хетчі, інша долина на півночі, давно затоплена, але все ще красива. Гай секвой у Туолумні Медоус. Він говорив про ці місця з тихою гордістю.

He told her about the rest of the park. The high country off Tioga Road. Hetch Hetchy, the other valley to the north, dammed long ago but still beautiful. The grove of redwoods up in Tuolumne Meadows. He spoke of these places with quiet pride.

"Це місце не показує тобі всього, навіть якщо ти тут живеш," сказав він. "Ти ловиш шматочки. Люди приїжджають на три дні і думають, що все побачили. Вони побачили листівку." Він відпив кави. "Краще побачити одну частину повністю. Сапсани? Чотирнадцять років, і я все ще не знаю, що вони зроблять завтра."

"This place doesn't show you everything, even if you live here," he said. "You catch pieces. People come for three days and think they saw it. They saw a postcard." He sipped his coffee. "Better to see one piece all the way through. The peregrines? Fourteen years and I still don't know what they're going to do tomorrow."

Поллі згадала свої польоти з виступу Ель-Капітану. Вона жодного разу не приземлилася чисто. Але з кожним разом ставала менш невдалою. Вона думала, що може ставати менш невдалою все життя.

Polly thought about her dives off the El Capitan ledge. She had not landed cleanly once. She had also gotten less bad each time. She thought she could keep getting less bad for a lifetime.

Під'їхав шатл-бус. Той самий зелений автобус. Той самий водій. "Вперед," сказав Томас. Він підвівся.

A shuttle bus pulled in. The same green bus. The same driver. "Off you go," Tomas said. He stood up.

Поллі розправила свої синьо-зелені крила. Вона злетіла з лавки, облетіла центр для відвідувачів і піднялася. Долина відступила. Ель-Капітан стояв зліва. Хаф Доум справа.

Polly stretched her blue-teal wings. She lifted off from the bench, circled once over the visitor centre, and climbed. The valley dropped away. El Capitan stood on the left. Half Dome on the right.

На краю вона повернула на захід. Під нею сапсан полював на невелику зграю стрижів уздовж скелі. Вона спостерігала за ним півхвилини. Потім знайшла вітер, який їй потрібен, і дозволила йому нести її за межі парку.

At the rim, she banked west. Below her, a peregrine was hunting a small flock of swifts along the cliff face. She watched it for half a minute. Then she found the wind she wanted and let it carry her out of the park.