Крісло біля вогню

Гостьовий дім стояв над гаванню. Двері були з завітряного боку. Домом опікувалася вівця. Поллі стояла в передпокої, мокра від дощу. "У вас є вільні кімнати?"

The guesthouse stood above the harbour. Its door was on the sheltered side. A sheep kept the house. Polly stood in the hall, wet from the rain. "Do you have any available rooms?"

Кімнати були. Поллі сказала: "Я хотіла б тиху кімнату, будь ласка." Вівця трохи помовчала. Вітер тут знаходить кожну кімнату.

There were rooms. Polly said, "I would like a quiet room, please." The sheep waited a moment. The wind finds every room here.

"Не могли б ви допомогти мені з багажем, будь ласка?" Вівця віднесла сумку нагору. Вона поставила її біля крісла. Каркас був із плавнику, бо тут не росте жодне дерево. Спинка була із соломи.

"Could you assist me with my luggage, please?" The sheep carried the bag up. She put it by a chair. Its frame was driftwood, because no tree grows here. Its back was straw.

"О котрій годині виїзд?" запитала Поллі. Тут усе вирішує пором. Тоді вона сіла в крісло. Солома спинила холодне повітря.

"What time is check-out?" Polly asked. The boat decides everything here. Then she sat in the chair. The straw stopped the cold air.