Прощавай, Паста

На сьомий ранок Поллі спустилася до акваріума рано. Лабораторія була тиха. К'яра не прийде ще годину. Інститут прокидався так щоранку вже сто п'ятдесят чотири роки.

On the seventh morning, Polly came down to the tank early. The lab was quiet. Chiara would not be in for another hour. The institute had been waking up like this every morning for one hundred and fifty-four years.

Паста була на передній стінці акваріума.

Pasta was at the front of the tank.

Це було незвично. Шість ранків Поллі сиділа на краю, а восьминіг був згорнутий у своїй трубці або дрейфував у кутку. Сьогодні восьминіг притиснувся до передньої стінки, всі вісім рук розкинуті по склу, її єдине видиме око на рівні з Поллі.

This was not normal. For six mornings, Polly had perched on the rim and the octopus had been folded in her pipe, or drifting in a corner. Today the octopus was pressed against the front wall, all eight arms spread loosely against the glass, her single visible eye level with Polly's.

Вони дивилися один на одного.

They looked at each other.

Що відбувається між папугою та велетенським тихоокеанським восьминогом, напевно, не дружба. Восьминіг, можливо, просто досліджував теплокровну істоту, яка була біля її акваріума шість днів. Восьминоги можуть відчувати тепло через свою шкіру. Вони можуть відчувати рух через свої присоски. Вони збирали інформацію.

What passes between a parrot and a giant Pacific octopus is probably not friendship. The octopus might simply have been investigating the warm-blooded creature that had been around her tank for six days. Octopuses can read warmth through their skin. They can read movement through their suckers. They were collecting information.

Поллі стрибала по краю. Око восьминога стежило за нею, потім її руки повільно змінили положення, щоб слідувати. Коли Поллі зупинилася, око зупинилося.

Polly hopped along the rim. The octopus's eye tracked her, then her arms shifted slowly to follow. When Polly stopped, the eye stopped.

Сім повних хвилин вони дивилися один на одного. Фільтр води м'яко гудів.

For seven full minutes they watched each other. The water filter hummed softly.

Тоді восьминіг зробив те, чого Поллі не бачила весь тиждень. Вона повільно розгорнула одну руку і притиснула самий кінчик до скла точно навпроти того місця, де стояла лапка Поллі. Присоски розкинулися, потім завмерли.

Then the octopus did something Polly had not seen her do all week. She unfurled one arm slowly and pressed the very tip of it against the glass exactly opposite where Polly's foot was resting. The suckers spread, then stilled.

Поллі опустила свій дзьоб до скла і ніжно торкнулася його закритим дзьобом. Через холодне скло, з її боку, нічого. З боку восьминога, можливо, дуже багато.

Polly lowered her beak to the glass and touched it gently with her closed beak. Through the cold glass, on her side, there was nothing. On the octopus's side, perhaps a great deal.

Рука залишалася одну довгу хвилину. Потім вона знову ковзнула у воду.

The arm stayed for one long minute. Then it slid back into the water.

К'яра увійшла з двома кавами. "Ти їдеш," сказала вона. "Я уявляла, що це станеться. Подорожуй безпечно. Повернися, коли зможеш."

Chiara came in with two coffees. "You are leaving," she said. "I imagined this would happen. Travel safely. Come back when you can."

Поллі піднялася з краю. Вона полетіла вниз довгим коридором інституту, повз сардин і водорості, і вийшла в яскравий ранок Вілли Комунале. Затока Неаполя відкрилася перед нею.

Polly lifted off the rim. She flew out down the long corridor of the institute, past the sardines and the kelp, and out into the bright morning of the Villa Comunale. The Bay of Naples opened in front of her.