Столик на одну особу

Міа зайшла до маленького ресторанчика незадовго до дев'ятої. Зал був майже порожній. Офіціант у білому фартусі з втомленими очима показав на столик у кутку.

Mia walked into the small restaurant just before nine. The dining room was almost empty. A waiter with a white apron and tired eyes pointed at a corner table.

«Тільки одна?» — запитав він. Міа кивнула. Вона завжди подорожувала сама і завжди трохи нервувала, замовляючи їжу новою мовою. Меню було на одному аркуші паперу, написане від руки.

"Just one?" he asked. Mia nodded. She always traveled alone, and she always felt a little nervous ordering in a new language. The menu was on a single sheet of paper, handwritten.

Вона показала на слово, якого не розуміла. Офіціант уперше посміхнувся. «Це фірмова страва дня, — сказав він повільною англійською. — Рецепт моєї бабусі. Спробуйте. Якщо не сподобається, принесу щось інше».

She pointed at a word she did not understand. The waiter smiled for the first time. "Is the special of the day," he said in slow English. "My grandmother's recipe. Try it. If you don't like it, I bring something else."

Їжу подали в товстостінній глиняній мисці. Гаряча, з часником, повна маленьких шматочків хліба. Міа обережно взяла першу ложку і підняла голову. Офіціант спостерігав за нею з бару, схрестивши руки.

The food arrived in a heavy clay bowl. Hot, garlicky, full of small pieces of bread. Mia took a careful first spoonful and looked up. The waiter was watching from the bar with his arms crossed.

Вона показала йому великий палець угору. Він засміявся, підійшов і долив їй у склянку. «Добре, — сказав він. — Завтра повертайтеся, і я розповім, що в ній».

She gave him a thumbs up. He laughed, walked over, and refilled her glass. "Good," he said. "Tomorrow you come back and I tell you what's in it."