Кіт, який їздить автобусом

Щоранку, коли автобус зупиняється на розі, маленький кіт заходить усередину. Він нікого не чекає. Він піднімається сходами сам, повільно і спокійно, як пасажир, що робить це щодня. Водій посміхається і відчиняє двері трохи ширше. Кіт іде до середини і знаходить своє місце.

Every morning, when the bus stops near the corner, a small cat steps up. He does not wait for anyone. He climbs the steps by himself, slow and calm, like a passenger who does this every day. The driver smiles and opens the doors a little wider. The cat walks down the middle and finds his spot.

Він завжди сідає на те саме місце біля вікна. Він сидить прямо і дивиться на вулицю. Машини, люди і магазини швидко пролітають повз. Кіт спостерігає за ними спокійними очима. Деякі пасажири тихо сміються і фотографують. Інші просто вітаються з ним. Постійні пасажири вже знають його ім'я і залишають місце вільним.

He always sits on the same window seat. He sits up straight and looks at the street. Cars, people, and shops go by fast. The cat watches them with quiet eyes. Some passengers laugh softly and take photos. Others just say good morning to him. The regulars know his name now, and they leave the seat free.

Коли автобус доїжджає до його зупинки, кіт встає. Він чекає біля дверей, терпляче і впевнено. Двері відчиняються з м'яким звуком. Кіт спускається на тротуар і йде геть у ранок. Водій зачиняє двері і їде далі. Завтра, на тому самому розі, маленький пасажир знову чекатиме.

When the bus reaches his stop, the cat stands up. He waits by the doors, patient and sure. The doors open with a soft sound. The cat steps down to the sidewalk and walks away into the morning. The driver closes the doors and drives on. Tomorrow, at the same corner, the little passenger will be waiting again.