Владивосток

На сьомий ранок потяг мав прибути до Владивостока о 06:15 за московським часом, що відповідало 13:15 за місцевим. Поллі прокинулася з першими місцевими променями сонця, десь близько п'ятої.

On the seventh morning, the train was due into Vladivostok at 06:15 Moscow time, which was 13:15 local time. Polly woke at first local light, which was sometime around five.

За вікном ліс поступився місцем низьким пагорбам і сухим трав'янистим просторам. Десь попереду був Тихий океан. Вона ще не бачила його, але відчувала, так, як відчуваєш велику водойму, не бачачи її. Світло було іншим. Повітря, навіть через зачинене вікно, пахло інакше.

Through the window, the forest had given way to a low rolling landscape of dry hills and grass. The Pacific was somewhere ahead. She could not yet see it, but she could feel it, the way you can feel a large body of water without being able to see it. The light was different. The air, even through the closed window, smelled different.

Жінка на верхній полиці теж не спала. Вона вже кілька годин збирала речі.

The woman in the upper bunk was awake too. She had been packing for hours.

Останньою станцією перед Владивостоком був Уссурійськ. Потяг зупинився там на п'ятнадцять хвилин. Поллі зістрибнула на платформу. Жінка продавала копчену рибу з розкладного столика. Риба була срібляста, а очі ще ясні. Поллі купила невеликий шматок на останок свого апетиту. Жінка загорнула його в газету і не взяла жодної плати, яку Поллі могла б побачити. Обмін полягав у тому, що рибу зловили, а Поллі була голодна. Деякі ринки працюють саме так.

The last station before Vladivostok was Ussuriysk. The train stopped there for fifteen minutes. Polly hopped down to the platform. A woman was selling smoked fish from a folding table. The fish were silver and the eyes were still clear. Polly bought a small piece with the last of her appetite. The woman wrapped it in newspaper and accepted no payment Polly could see. The exchange was, Polly understood, simply that the fish had been caught and Polly was hungry. Some markets work this way.

Потяг рушив далі. Тепер повільно. Тихий океан з'явився з правого боку потяга близько одинадцятої за місцевим часом. Він був сірий і яскравий. Світло від води заповнило вагон. Поллі вмостилася біля вікна і спостерігала.

The train moved on. Slowly now. The Pacific appeared on the right side of the train at around eleven local time. It was grey and bright. The light off the water filled the carriage. Polly perched at the window and watched.

Владивосток з'явився раптово. Місто побудоване на пагорбах, що спускаються до моря, і потяг пробивається в місто через один з цих пагорбів. Кінець лінії знаходиться прямо на гавані. Буфер в кінці колій за сорок метрів від води.

Vladivostok arrived all at once. The city is built into hills that come down to the sea, and the train tunnels into the city through one of those hills. The end of the line is right on the harbour. The buffer at the end of the tracks is forty metres from the water.

Потяг зробив свою останню зупинку. Годинник над дверима купе, який показував московський час протягом семи днів, показував 06:23. Місцевий годинник на станції показував 13:23.

The train made its final stop. The clock above the compartment door, which had been on Moscow time for seven days, read 06:23. The local clock at the station read 13:23.

Поллі зістрибнула на платформу. Владивосток був портовим містом з низькими кам'яними будівлями і крутими вулицями, пофарбованими в м'які жовті та морські блакитні кольори, з щоглами рибальських човнів і кранами контейнерного порту, видимими внизу кожної вулиці. Повітря пахло рибою, іржею і сіллю. Чайки сперечалися про щось на набережній.

Polly hopped down to the platform. Vladivostok was a port city of low stone buildings and steep streets, painted in a mix of soft yellows and sea-faded blues, with the masts of fishing boats and the cranes of a container port visible at the bottom of every street. The air smelled of fish and rust and salt. Seagulls argued over something on the quay.

На кінці платформи стояв невеликий білий обеліск, схожий на той, що біля Первоуральська, але замість написів ЄВРОПА і АЗІЯ, на цьому було написано КІЛОМЕТР 9,289. Кінець лінії.

At the end of the platform there was a small white obelisk, similar to the one near Pervouralsk, but instead of EUROPE and ASIA, the inscription on this one read KILOMETRE 9,289. The end of the line.

Поллі стояла біля обеліска довгу хвилину. Сім днів. Двадцять п'ять мільйонів берез. Півмільярда років уральських порід. Двадцять п'ять мільйонів років Байкалу. Один кран. Вісім часових поясів, з яких потяг дотримувався лише одного. Одне море на кожному кінці.

Polly stood at the obelisk for a long minute. Seven days. Twenty-five million birch trees. Half a billion years of Ural rock. Twenty-five million years of Baikal. One crane. Eight time zones, of which the train had observed only one. One sea on either end.

Вона розправила свої синьо-бірюзові крила.

She stretched her blue-teal wings.

Тихий океан був одразу за гаванською стіною. Вітер з води був сильним. Поллі піднялася з платформи, перелетіла через крани контейнерного порту і вийшла над затокою. Владивосток залишився позаду. Перед нею відкривалося Японське море.

The Pacific was just past the harbour wall. The wind off the water was strong. Polly lifted from the platform, climbed over the cranes of the container port, and out over the bay. Vladivostok dropped behind. The Sea of Japan opened in front of her.

Десь далеко на іншому боці цього моря був невеликий інститут у Неаполі, який вона залишила два тижні тому. Десь далеко на іншому боці ТОГО була Москва, де вона сіла на потяг. Світ, подумала Поллі, мав справжній розмір. Потяг був способом відчути його.

Somewhere far on the other side of that sea was a small institute in Naples she had left two weeks before. Somewhere far on the other side of THAT was Moscow, where she had boarded a train. The world, Polly thought, was a real size. The train had been a way of feeling it.

Вона повернула на південний схід і пішла шукати наступний вітер.

She banked southeast and went looking for the next wind.