Your Messages Travel Underwater

Right now, your messages are at the bottom of the ocean. Send a text to another continent and it does not fly up to a satellite, whatever the films have taught you. It dives. Almost all traffic between continents travels through cables lying on the sea floor, past shipwrecks and deep sea trenches, in the permanent dark. Send this to the person you message across an ocean.

Просто зараз твої повідомлення лежать на дні океану. Надішли текстове повідомлення на інший континент, і воно не злітає до супутника, хоч би що показували фільми. Воно занурюється. Майже весь трафік між континентами йде кабелями, які лежать на морському дні, повз затонулі кораблі й глибоководні западини, у постійній темряві. Надішли це людині, з якою ти листуєшся через океан.

Each cable is surprisingly modest, often about as thick as a garden hose. Inside, protected by layers of steel and plastic, run thin glass fibers that carry your words as flashes of light. Special ships lay them slowly across entire oceans, and the routes are planned the way roads are planned, around underwater mountains, away from fishing grounds, avoiding places where the seabed likes to move.

Кожен кабель напрочуд скромний, часто завтовшки приблизно як садовий шланг. Усередині, захищені шарами сталі й пластику, тягнуться тонкі скляні волокна, які несуть твої слова у вигляді спалахів світла. Спеціальні судна повільно прокладають їх через цілі океани, а маршрути планують так само, як планують дороги: в обхід підводних гір, подалі від риболовних угідь, оминаючи місця, де морське дно любить рухатися.

The system has enemies, and the most persistent ones are not spies but sharks and ship anchors. Cables get bitten, snagged and buried, and when one breaks, a repair ship sails out, hooks the cable off the seabed, hauls it up and splices the glass back together in a floating workshop. So tonight, when you message someone far away, picture the journey. Your words just crossed an ocean floor, as a flash of light in a glass thread.

У цієї системи є вороги, і найзавзятіші з них не шпигуни, а акули й корабельні якорі. Кабелі кусають, чіпляють і засипають, а коли один з них рветься, у море виходить ремонтне судно, піднімає кабель з дна, витягує його нагору і зрощує скло знову у плавучій майстерні. Тож сьогодні ввечері, коли ти пишеш комусь далекому, уяви цю подорож. Твої слова щойно перетнули океанське дно у вигляді спалаху світла в скляній нитці.