Walking on the Floor of the Sea

Along the North Sea coast there is a strange and wonderful place called the Wattenmeer. Twice every day the sea slips away from the land, retreating for kilometres and leaving the seabed open to the sky. What was deep water in the morning becomes a wide, shining plain by afternoon. Walkers gather at the edge, take off their shoes, and step out onto the floor of the sea.

Уздовж узбережжя Північного моря є дивне і чудове місце під назвою Ваттове море. Двічі на день море відступає від суходолу, відходячи на кілька кілометрів і залишаючи морське дно відкритим під небом. Те, що вранці було глибокою водою, до полудня стає широкою рівниною, що виблискує на сонці. Мандрівники збираються на межі, знімають взуття і виходять на дно моря.

The mud is soft and cool under bare feet, and it presses up between the toes. The flats are not empty. They are full of tiny life: small shells, little crabs, and the curling casts left by worms under the ground. A guide leads the group toward a distant island, watching the time with care, because the open seabed is only borrowed from the sea.

Мул під босими ногами м'який і прохолодний, він проступає між пальцями. Ватти не порожні. Вони повні крихітного життя: маленьких мушель, крабиків і закручених слідів, які залишають черв'яки під землею. Гід веде групу до далекого острова, уважно стежачи за часом, бо відкрите морське дно лише позичене у моря.

Then the tide turns. The water comes back fast, much faster than people expect, racing in silver lines across the flats. This is why no one walks here alone. The guide knows the safe paths and the right hours, so the group reaches firm land again before the sea takes back its floor.

Потім приплив повертається. Вода приходить назад швидко, набагато швидше, ніж люди очікують, сріблястими лініями мчить через рівнину. Саме тому тут ніхто не гуляє самотужки. Гід знає безпечні шляхи і правильний час, тож група повертається на тверду землю раніше, ніж море забере назад своє дно.