Що в англійській складно саме для вас, чому саме це і де українська вже дає вам фору
Англійська здається легкою, поки не починаєш нею говорити. Іменники не мають роду, дієслова майже не змінюються, відмінків майже немає, а чимало слів знайомі з першого погляду: information, problem, student. Але граматика, від якої англійська нібито звільнилася, нікуди не зникла. Вона перейшла в порядок слів, у дрібні службові слова й у систему часів, і саме там українці спотикаються.
Українське речення тримається на закінченнях. «Мама любить доньку» і «Доньку любить мама» означають те саме, бо знахідний відмінок сам показує, хто кого любить. Англійська такої підказки не має, тому стежить за порядком: The mother loves the daughter і The daughter loves the mother означають протилежне. Переставити слова для наголосу українцеві природно; в англійській це часто зміна змісту.
Друге, чого в українській немає зовсім, це артиклі. Англійська вимагає біля кожного іменника вирішити, чи співрозмовник уже знає, про що мова: a book, коли книжка з’являється в розмові вперше, the book, коли вона вже в ній є. Українська робить те саме розрізнення порядком слів, займенниками цей і той або розмовним один («мені дзвонив один клієнт»), але ніколи не змушує робити його свідомо.
Третє: вид дієслова. Писати і написати для вас різні слова, і вибір між ними автоматичний. Англійська видових пар не має. Натомість вона розмножила часи, тож те, що в українській вирішує один префікс, в англійській вирішує вибір між I wrote, I have written і I was writing.
Є й добрі новини, суто українські:
Нижче розбираємо «фальшивих друзів» перекладача, вимову, граматику і найуживаніші слова, які в англійській розпадаються на кілька.
У PollyStop ви читаєте короткі історії англійською на своєму рівні, від A1 до C1, і щотижня з’являються нові. Досить торкнутися будь-якого слова чи речення, щоб побачити його українською, а кожну історію можна прослухати: її читає природний голос, а не роботизований синтезатор телефону. Слова зберігаються у флеш-картки, цілі речення у «Фрази». А з Polly, голосовим репетитором, можна говорити вголос: вона пам’ятає, над чим ви працювали, м’яко виправляє і перетворює ваші помилки на картки для повторення.
Клікни на будь-яке речення, щоб побачити переклад, пояснення граматики та приклади речень.
Увімкни переклад усієї сторінки й читай поруч: українська і англійська.
Послухай історію вголос із підсвічуванням слово за словом, щоб покращити вимову та швидкість читання.
Українська й англійська брали слова з латини, грецької та французької, але в різні епохи і через різних посередників, тож значення роз’їхалися. Підступність у тому, що речення виходить граматично бездоганним, просто означає не те, що ви хотіли сказати, і тому вас рідко виправляють. Ось пари, які шкодять найбільше, разом із правильним варіантом.
Окрема група: англійські слова, які прийшли в українську й змінили значення дорогою. Секонд-хенд як крамниця англійською a thrift store, а second-hand означає просто «вживаний»: second-hand clothes. Смокінг це a tuxedo, бо smoking означає куріння. Кемпінг як місце це a campground, а camping сам відпочинок у наметі. Бісквіт це sponge cake, а американський biscuit взагалі м’яка несолодка булочка. Найзнайоміше слово найчастіше й підводить, бо його не хочеться перевіряти.
Почнімо з доброго. Українське г вимовляється як дзвінкий гортанний звук, і він дуже близький до англійського h у house, hello, happy. Англійський звук глухий і легший, тож видихайте його м’якше, але місце в горлі ви вже знаєте. Носії російської часто кажуть «хелоу» з х; вам досить спертися на своє г. А ґ у словах ґанок і ґудзик дає той самий звук, що й англійське g у good і game.
Друга перевага: в. У словах вовк, був, правда воно звучить як короткий нескладовий у, а в природному мовленні багатьох українців і перед голосними (вухо, вона) вимовляється без участі зубів. Це майже готове англійське w: window, west, wow. Зворотний бік тієї самої звички: англійське v вимагає, щоб верхні зуби торкнулися нижньої губи. Стежте за ним у кінці слова, бо five, love і have можуть закінчуватися українським нескладовим у.
Третя: кінцеві дзвінкі. Нормативна українська вимова не оглушує дзвінких приголосних у кінці слова: дуб, сад, ніж закінчуються саме на б, д, ж. Тому пари dog і dock, bed і bet, bag і back для вас природно різні. Лишається один крок: англійська подовжує голосний перед дзвінким приголосним, тож у bed він помітно довший, ніж у bet.
Четверта: и та і. Голосний у ship, sit, live близький до українського и, а голосний у sheep, seat, leave до українського і, тільки довшого. Українське шип звучить майже як англійське ship. Користуйтеся цим: для носіїв багатьох мов саме ця пара найважча.
Тепер те, чого в українській немає. Звуків, що пишуться як th, немає зовсім, тому think стає «сінк» або «фінк», а this стає «зіс» або «діс». Ставте кінчик язика між зубами і пропускайте повітря навколо нього: three, thank you, mother. Голосний у cat, man, bad відкритіший за українське е: рот ширше, щелепа нижче, інакше man і men, bad і bed зливаються. Англійське r не вібрує, як українське р: язик лише трохи піднімається або підгинається назад і нічого не торкається. В американській англійській r після голосного вимовляється (car, hard, water), тож українська звичка читати кожну літеру тут допомагає, треба тільки змінити сам звук.
Ще дві звички. Перша стосується p, t, k на початку наголошеного складу: англійська вимовляє їх із легким видихом (pin, time, cat), українська без нього, і без цього подиху американське вухо може почути pin ближче до bin. Друга стосується ненаголошених голосних. Українська вимовляє о як о навіть без наголосу (молоко) і загалом майже не послаблює голосних, хіба що ненаголошені е та и трохи зближуються. Англійська ж стискає більшість ненаголошених голосних до короткого нейтрального звуку: перший склад у about, останній у banana, другий у problem. Якщо вимовляти їх повністю, мова звучить різко й «по складах».
І наостанок про наголос. В українській він вільний і рухомий, як в англійській, і так само розрізняє слова: за́мок і замо́к, а́тлас і атла́с. Тому англійські пари PREsent (подарунок) і preSENT (представляти), REcord і reCORD працюють за знайомим вам принципом. Просто вчіть наголос разом зі словом: HOSpital, deVELop, PHOtograph, але phoTOGraphy.
Артиклів в українській немає, але сама ідея відомого і нового є. Її передають порядок слів, займенники цей і той та розмовне один: «мені дзвонив один клієнт» англійською A client called me, а «цей клієнт знову дзвонив» The client called again. Робоче правило: перша згадка a або an, повторна the, загальне твердження у множині без артикля (I like dogs). Найтиповіша помилка виникає там, де збігаються дві звички: «Я вчителька» перетворюється на I teacher або I am teacher. Правильно: I am a teacher.
Друга звичка: пропуск дієслова-зв’язки. В українському теперішньому часі є зазвичай опускають: «Він лікар», «Я вдома», «Вона дуже втомлена». Англійського речення без дієслова не буває: He is a doctor, I am at home, She is very tired. Сюди ж належить володіння: «У мене є брат» це I have a brother, «У мене немає часу» це I don't have time.
Третя тема: вид і час. Українське дієслово несе вид, англійське несе час, і переклад рідко буває дослівним:
Четверта: заперечення. Українська вимагає, щоб заперечні слова збігалися: «Ніхто нічого не сказав». Стандартна англійська дозволяє одне заперечення на речення: Nobody said anything, а не Nobody didn't say nothing. Так само «Я нікого не бачив» буде I didn't see anyone.
П’ята: порядок слів і питання. Вільний український порядок поступається жорсткому англійському: підмет, присудок, додаток. Питання українською ставлять самою інтонацією або часткою чи, не змінюючи речення: «Ти п’єш каву?», «Чи ти п’єш каву?». Англійська вимагає допоміжного дієслова на початку (Do you drink coffee?, Did she call?), а з be просто інверсії: Are you ready?
Решта коротко. Рід неживих предметів зникає: телефон у вас «він», а англійською it, тож Where is my phone? It's on the table, а не He is on the table. Слова, які українською стоять у множині, англійською можуть бути в однині («гроші», «новини»): The money is on the table, The news is good. Кличний відмінок лишається вдома: «Олено!» це просто Olena!, а «пане Іване» не стає Mister Ivan, бо Mr. зазвичай ставлять перед прізвищем: Mr. Kovalenko. І прийменники за дієсловом не перекладаються дослівно: «залежить від» це depends on, «одружився з нею» це married her без прийменника, «чекати на» це wait for, «сумую за тобою» це I miss you.
На початку найбільше клопоту завдають не рідкісні слова, а найзвичайніші: ті, для яких словник дає один відповідник, хоча англійська ділить це значення на два чи три слова або проводить межу деінде. Ось слова, якими ви користуєтеся щодня, і те, як вони розходяться в англійській.
Правило просте: коли українське слово здається очевидним, спитайте себе, чи англійська не ділить його на частини. Саме такі прості слова, а не складні, найчастіше видають, що речення спершу склали українською.
Відстежуйте свою практику з безкоштовним акаунтом PollyStop. Повертайтеся до своїх слів, пробуйте трохи більше і зробіть навчання частиною дня.
Створити безкоштовний акаунт